| тигр: табу, тотем і перевертень |
|
Цікаве ставлення до тигра в древній культурі Індостану – старовинної землі, де ці звірі були у всі часи чисельнішими, ніж де-небудь інде. На ранній стадії розвитку культури в містах долини Інду зображення тигрів зустрічаються часто. При цьому незрозуміло, чи носять вони культовий, тотемічний чи чисто декоративний характер. На решті території Індії фігурки і зображення тигрів не були у вжитку аж до панування Великих Моголів. Можливо, цей факт пояснюється тим, що образ цього, без сумніву, найнебезпечнішого хижака джунглів був табуйований у ранньому пантеоні індуїста, хоча згодом сліди заборони перестали прослідковуватися. А.Брем помічає, що «в деяких областях Індії тигр вважається божеством, і жителі, кажучи про нього, вживають різні описові найменування, а по імені не називають», на жаль, не уточнюючи, до яких саме областей відноситься це спостереження. Про подібне відношення до тигра у народів Південно-Cхідній Азії пише і Д.Фрезер: «небезпечним звіром, якого первісна людина вважає за краще не чіпати, щоб не збуджувати ворожості його родичів, є тигр. Жодними домовленостями не можна змусити жителя Суматри поранити тигра або взяти його в полон. Він учинить так лише в цілях самооборони або відразу ж після того, як тигр розірве його товариша або родича. Відомо, що, коли європейці розставляли пастки на тигрів, жителі навколишніх селищ уночі приходили в ці місця і роз'яснювали тваринам, що пастки поставлені не ними і не з їх згоди.
Мешканці горбистої місцевості поблизу Раджамахалла (у Бенгалії) мають відразу до вбивства тигра, який не задер нікого з їх родичів. Якщо ж таке трапилось, то, щоб убити тигра, вони владнують полювання. У випадку успіху вони кладуть на тушу убитого тигра лук і стріли і закликають богів у свідки того, що цього звіра вони убили в помсту за втрату родича. Зробивши цей акт помсти, вони присягають не нападати більше на тигрів, якщо не стануться подібні бставини». За спостереженням Е.Уайнбергера, «в іконографії індуїста зустрічався хіба що тигр, на якому сиділа богиня-руйнівниця Дурга. Немає згадок про тигрів і в «Скарбниці Відьякари» (знаменитій антології санскритської поезії), де життя індійця описане досить детально». Згідно древньому брахманському ритуалу, при сходженні на престол цар ступав на шкуру тигра і на золоте блюдо; на ногах у нього були туфлі зі свинячої шкіри. Зате в примітивних племен, що населяли джунглі, тигр втілював собою пожираючу і плодоносну матір. Широко поширені міфи, пов'язані з культом тигра у тибето-бірманців. Вже при розшаруванні патріархальних общин і утворенні перших держав Шу і Ба у західній частині східноазійського регіону виникли легенди про походження людей від тигрів і про перемогу героя в протистоянні із смугастим звіром. Віддзеркаленням шанобливого відношення до тигра як до племінного тотема є етнонім однієї з народностей Індокитая – лаху, що означає «Тигр, з'їдений спільно». Містичне поклоніння тигрові ще зовсім недавно було розвинене і у малих корінних народів Уссурійського краю - нанайців, удегейців, тазів. Як розповідає Н.Байков, «жителі Східного Сибіру, гольди, орочони і тунгуси, а також бродячі мисливські племена Маньчжурії - солони і манегри, не лише шанували тигра, як істоту вищого порядку, але віддавали йому божеські почесті і приносили йому жертви у вигляді свого мисливського видобутку. Ще в недавні часи, якщо тигр був особливо зухвалий і убивав людей, йому приносили людську жертву по вказівці вищих духовних осіб - шаманів. Приречену жертву прив'язували до дерева, що стояло на тигровій стежці, при чому, якщо це було дитя, його сповивали. Якщо звір приймав жертву і з'їдав її, дерево це вважалося священним, і на ньому перехожі мисливці залишали латки свого одягу. Такі дерева, шановані місцевим населенням, збереглися в лісових районах Маньчжурії ще до цих пір, і перехожі, по старій пам'яті, вішають на їхньому суччі і гілках довгі клапті свого одягу». Варто зауважити, що і сьогодні, при спілкуванні з представниками міжнародних екологічних організацій місцеві жителі, змагаючись за здобуття грантів, часто розповідають про те, що серед них збереглося традиційне відношення до тигра як до духу гір і божества. Але, як відмітив учасник схожої бесіди місцевий мисливський інспектор Володимир Шибнев: «Першу шкуру тигра, яку намагалися продати китайцям, я вилучив в удегейців». Не обійшло тигра і древнє повір'я, що сильний і небезпечний звір може виявитися перевертнем подібно до вовка у народів східної Європи. Тигр-перевертень зустрічається в легендах жителів Південно-Східної Азії - в Таїланді, Лаосі, Аннамі, Малайї і на островах Індонезії. Але цей образ по частоті згадок і по приписуваній йому шкідливості не йде ні в яке порівняння з такими класичними перевертнями, як вовк, лисиця, борсук і західноафриканський леопард.
|
