| тигр в літературі |
|
Образи тигра в літературних творах і його трактування багатопланові і різноманітні. Зазвичай, перше, що приходить в голову - це знамениті рядки Уїльяма Блейка:
О, тигре, тигре, стій - Твоє сіяння бачу я! Творився грізний образ твій Руками бога-коваля.
Ці рядки привертають увагу, перш за все, незвичністю і в той же час неприродністю. Насправді складно розгледіти тигра в його дуже ефективному забарвленні серед багатоцвіття джунглів і далекосхідної тайги. Отже виділятися колірною плямою тигр може лише на тлі похмурого убозтва звіринця або кинутий у вигляді шкури на підлогу камінної зали. У такій якості його, швидше за все, і спостерігав поет. Не менш цікавою є і старокитайська метафора, в якій руйнування суспільства порівнюється з полюванням тигра «Інь» у бамбуковому гаї «Ян», що можна трактувати як безперешкодне поширення Тьми, яка вторглася у царство Світла. У європейській культурі початок сприйняття тигра як носія загрози і руйнівного єства поклав Вергілій, у якого Рим, який загрузнув у пороках, названий «пустелею, що кишить тиграми». Тут, щоправда, великий поет античності очевидно плутає тигра (лісового жителя) з левом (мешканцем саван і напівпустель). Мабуть, один із найкращих літературних образів абсолютно ворожого людському племені тигра був створений Р.Кіплінгом. Його Шер-хан носить в собі ознаки міфологічного злого духу мусульманського світу, що, втім, недивно, якщо пригадати, що формування Кіплінга як письменника сталося саме в мусульманському регіоні Індії. Напевно, не випадково його тигр-людоїд носить ім'я афганського узурпатора індійського престолу, що повалив в 1540 році другого правителя з династії Великих Моголів, - Хумаюна. Для посилення схожості його із середньовічним вождем повсталих сурів у «Книзі Джунглів» неодноразово підкреслюється, що тигр поводиться так, ніби на нього не поширюється Закон Джунглів – через що і програє в боротьбі із «жабеням» Мауглі і стадом буйволів.
|
