Джиу-джитсу перекладається з японської приблизно так: "джиу" – легко, поступливо, ніжно; "джитсу" – мистецтво, спосіб. Поняття, погодьтеся, вельми розпливчате. Сьогодні це і вид спорту, і спосіб самозахисту, і елемент східної філософії, і витончене бойове мистецтво. Джиу-джитсу включає обширний комплекс швидкісних шокових і паралізуючих ударів, всілякі методи боротьби, больові захвати і замки на суглоби людського тіла, різні варіанти задушливих прийомів, а також захист від озброєного противника, безпосереднє володіння зброєю і будь-якими підручними засобами.

Але чим же було джиу-джитсу спочатку? Щоб відповісти на це питання, давайте звернемося до історії. Витоки джиу-джитсу потрібно шукати в Японії. Саме там в XIII-XIV ст. воно сформувалося у вигляді прийомів самозахисту, а в подальші століття набуло поширення як система фізичної і бойової підготовки самураїв. Будучи майстрами ведення бою на мечах, японські воїни у відсутність зброї імітували прийоми захисту і нападу цього бойового мистецтва.

Пізніше вони розширили техніку самооборони, доповнивши її вправами буддійських ченців, що прийшли до Китаю і Японії з Індії. Ченці використовували техніку для медитації і розминки тіла, наслідуючи рухам тварин. На цій основі розвинулися бойові стилі кунг-фу: тигра, леопарда, змії, орла, мавпи і дракона. Жорсткі ("зовнішні") шаоліньські стилі вимагали від бійця сили і спритності. З них розвинулися м'які ("внутрішні") системи кунг-фу – коли за допомогою майстерного ухилення і поступок сила противника нейтралізується і спрямовується проти нього ж самого. Використовуючи цей принцип, можна ефективно протистояти навіть сильнішому суперникові. У наші дні ця форма самозахисту включена в навчальний план японської поліції.

 Свого часу кайзер Вільгельм II, з нагоди візиту японського флоту до Німеччини, ознайомився з джиу-джитсу. Воно справило на німецького імператора таке враження, що той призначив японця Агітаро Оно викладачем нового виду спорту в одному з військово-спортивних закладів Берліна. Поступово джиу-джитсу набуло поширення у всій Європі, а потім – і світі. Проте цей вид самооборони, багатий небезпечними захватами, не годився для спортивних змагань. Японські майстри частково обмежили використання деяких прийомів і розробили нові – орієнтовані на масовий спорт. Так з'явилися сьогоднішні форми: дзюдо, карате і айкідо, що є складовими частинами джиу-джитсу. 

Насправді ні дзюдо, ні айкідо, ні карате не є ефективними для самозахисних цілей, оскільки вони розроблялися більше із спортивною метою. Саме джиу-джитсу володіє необхідною базою прийомів і технік, потрібних для ефективного самозахисту як від неозброєного противника, так і від озброєного.

Що цікаво, спортивні варіанти східних єдиноборств взагалі пасують перед можливістю ведення ефективного бою проти групи противників. Джиу-джитсу, навпаки, має у своєму арсеналі велику кількість технік, спрямованих на боротьбу як голіруч проти групи противників, у тому числі озброєних, так і зі зброєю та підручними матеріалами.

Протягом багатьох років це бойове мистецтво розглядалося виключно як метод самозахисту і при цьому постійно перебудовувалося і покращувалося. Через регулярні проміжки часу прийоми, що показали себе на практиці недієвими, вилучалися з програми, замінюючись ефективнішими, поки програма вчення не набула своєї сьогоднішньої форми.

У 1993 році Міжнародна федерація джиу-джитсу вперше провела по цьому виду боротьби чемпіонат та кубок світу, який проходив в Копенгагені. У змаганні взяли участь команди з Європи, США і Бразилії.

Для яких цілей вивчати джиу-джитсу, кожен, хто прийшов у спортивний клуб, вирішує сам. Необхідному мінімуму самооборони можна навчитися всього за декілька тижнів. Є елементарні і практично безпрограшні прийоми, освоїти які під силу людині з будь-якою фізичною підготовкою (і навіть взагалі без неї). Саме цим пояснюється все більше число жінок серед тих, хто оволодіває цим мистецтвом. Навики самооборони сприяють підвищенню упевненості в собі, відчуття безпеки, а отже, приносять здоров'я і радість.

Для тих же, хто вибрав подібний вид спорту, це школа, яка навчає кожного учня створювати свій власний і неповторний стиль, що забезпечує не лише особисту безпеку, але і розвиває здатність відчувати своє тіло, душу і свідомість для яскравого і гармонійного життя. У спортивному клубі «Тигр» усім бажаючим надається можливість пройти атестацію і отримати можливість брати участь у змаганнях.