З чого починається складна техніка джиу-джитсу? З чого починається будь-яка складна техніка? Звичайно, не з самої себе. Неможливо просто взяти учня і навчити його складній техніці, просто подати її йому як на тарілочці. Техніка – не коржик, який можна проковтнути.

Будь-що складне починається із простого. Складним рухам передують прості. Та й, взагалі, усі складні рухи можна розкласти на певну кількість простих рухів. Не засвоївши простого, не осягнеш складне.

Як велика будівля складається з безлічі малих цеглин, так і складна техніка складається з безлічі простих рухів. Неможливо збудувати будівлю, не поклавши цеглину на цеглину. Неможливо освоїти складну техніку, не вивчивши і не опанувавши прості рухи, з яких вона складається.

З чого починалося будь-яке бойове мистецтво світу? З простих рухів, які древні люди імітували з оточуючого середовища: з тварин, комах, рослин, стихій тощо. Згодом люди групували найпростіші рухи – так з’явився танець. З часом танець обростав «цеглинами» рухів і так постало мистецтво бою.

Перш, ніж опановувати складну техніку, варто повчитись у навколишнього світу. Слід вивчити рух води поміж камінням, рух дерева під тиском вітру, рух комах і птахів у просторі, рух вогню на вогнищі, рух лавини на гірському схилі, рух хижака під час погоні, рух риби у воді, рух дитини, яка вчиться ходити, рух танцівників у танці… І, тільки опанувавши ці рухи, можна їх поєднувати, щоб зрозуміти філософію руху, щоб відчути його душу.

Природою у кожній людині закладено пам’ять предків, пам’ять тисяч поколінь. Якщо відключити свідомість, то тіло самостійно відтворить предковічну пам’ять руху. Розслаблене тіло заговорить мовою простих рухів. Якщо їх максимально пришвидшити і навчитись контролювати – вийде гармонійне поєднання простих рухів у складні системи. Цього не потрібно вчитись, це є у кожній людині.

З прадавніх часів люди вчилися мистецтву медитації, щоб звільнити мозок від зайвих думок, від суспільних нашарувань. Таким чином люди віддавали себе пам’яті предків і їхні тіла та воля розчинялись у первинній гармонії, яка є основою складної техніки.

Медитація є невід’ємною частиною будь-якого бойового мистецтва. Вона дозволяє відкинути зайве, залишивши основне: цеглини, з яких будується людське вміння рухатись. У давні часи у різних народів практикувалася проста схема навчання учнів, які переходили з однієї школи в іншу: їх змушували забути попередні навички. Їх повертали до первинного розуміння руху. Їхні попередні «будівлі» розкладали на окремі цеглини, щоб потім із цих цеглин збудувати нові, досконаліші «будівлі».

Коли людина вперше приходить у зал бойових мистецтв, вона часто помилково вважає, що її мають відразу навчити складних технік. Поганий майстер так і зробить. І він виховає іншого поганого майстра. Така схема навіяна швидше фільмами, де найпершу роль відіграють спецефекти. І така схема є хибною у своїй суті.

Добрий майстер спершу навчить людину розумінню руху, як основи техніки. Філософія руху є тим найпершим кроком до бойових мистецтв, з якого може початися сходження великого майстра. Особливо це стосується такого технічно складного бойового мистецтва як джиу-джитсу.

Джиу-джитсу – високо художня будівля, шедевр архітектури тіла і духу. Її важко будувати, тим паче, якщо будувати неправильно. Справжній майстер джиу-джитсу вміє рухатись як усі стихії: як вода оминає камінь, як вогонь охоплює дрова, як земля ховає насіння, як вітер проникає у всі закутки – так майстер джиу-джитсу володіє своїм тілом і тілом свого суперника. Справжній майстер джиу-джитсу – це і антилопа, яка втікає від тигра, і тигр, який цю антилопу наздоганяє.

Через філософію простих рухів пролягає шлях до високого мистецтва складних технік. Цеглина до цеглини – будує справжній майстер свого учня, який його колись перевершить.